Конституція давно вирішила питання російської мови в Україні, але підступні політики довели справу до війни.
Проблеми мови в Україні обговорюються всі роки її незалежності. Однак толерантно, прийнятно для всіх громадян України, не вирішена й досі. Хоча на побутовому рівні у практиці спілкування людей проблем майже не виникає, з тієї причини, що більше 90 % населення країни розуміють один одного і українською і російською мовами. А якщо зрозумів, говорив Ейнштейн з приводу мов, то не перепитуй. Так вже історично склалося, що в Україні більше 10 млн. людей вважають своєю рідною мовою російську. Більше того, протягом сторіч і в радянський час російська мова використовувалася як засіб спілкування для більш ніж ста народів і народностей, включаючи і державний рівень. Ці історично сформовані обставини неможливо ігнорувати. Їх необхідно розглядати як об'єктивні передумови для використання російської мови нарівні з державною українською мовою у практиці діяльності держави і суспільства за бажанням громадян. На жаль, є люди з грубо консервативним, вузько націоналістичним розумінням прав і свобод громадян, які хотіли б ігнорувати ці передумови й ганебно вимагати перекладача з російської на українську в країні, де практично все населення розуміє російську мову. Вважаю, що у цьому випадку відбувається наруга над свободою, справедливістю, правами громадян України, що становлять національні меншини. Ніколи не будуть вільними українці в Україні, якщо держава Україна намагатиметься пригнічувати всередині країни інші народи і народності хоча б найменшого національного приводу. Нехай розквітають і розвиваються всі національні квіти – у цьому загальна сила життя всього народу.
Разом із тим слід зазначити і наголосити, що на юридичному рівні, на рівні Основного Закону країни, проблема співвідношення вживання української та російської мов вирішена з моменту прийняття Конституції України. Однак, на мою думку, це рішення свідомо замовчується і ігнорується під час обговорення мовної проблеми. Справа в тому, що ст.. 10 Конституції України чітко встановлює, що державною мовою в Україні є українська, всебічний розвиток і функціонування якої держава забезпечує у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Однак у ч. 3 цієї статті зроблено вказівку на те, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської та інших мов національних меншин України.
Що значить гарантувати вільний розвиток, використання і захист мови? Це перш за все створити і забезпечити умови для розвитку, вживання та застосування мови. Де на офіційному рівні має вживатися та застосовуватися мова, щоб вона вільно розвивалася – в державних установах, навчальних закладах, ЗМІ, сфері культури, науки, спорту, на побутовому рівні. І законодавець у Конституції України чітко сформував поняття «використання» російської мови, що означає вживання і застосування, не вказавши де і як повинна використовуватися російська мова у ст.10 Конституції.
Разом з тим у ст.. 92 п.4 Конституції зазначено, що виключно законами України визначається порядок застосування мов. Що означає порядок застосування вживання? Це перш за все спосіб, метод здійснення чого-небудь, певна послідовність дій. Слово «порядок» відповідає на запитання «як» застосовуються мови в Україні, але «порядок» не відповідає на запитання «де» застосовується російська мова в Україні. Якщо у ст. 10 Конституції України законодавець не обмежив сферу використання, а отже, вживання і застосування російської мови, то це означає, що російська поряд із українською мовою може використовуватися у всіх сферах суспільного життя на всій території України. законодавець в Основному Законі спеціально у ст. 92 визначив, що порядок, тобто, як застосовуються мови, регулюється поточним законодавством. А питання, де використовується російська мова, у ст. 10 Конституції залишене без спеціальної вказівки сфери застосування. А це значить, що вона може застосовуватися у всіх сферах суспільного життя, включаючи і парламентську трибуну. І законодавця легко зрозуміти, адже обмеження сфери застосування російської мови означало б відмову від гарантій її використання. А це пряма дискримінація і мови, і національної меншини в основному Законі країни. На таке розумний і мудрий законодавець ніколи не піде, враховуючи ті соціальні наслідки, які можуть виникнути через невдалі формулювання у законі. Конституційний Суд України, здійснюючи тлумачення ст. 10 Конституції України від 14 грудня 1999 р. на жаль, обійшов питання про тлумачення поняття «використання», посилаючись на п.4 ст. 92 Конституції України, де визначено порядок застосування мов, але сфера використання російської мови залишилася без тлумачення. Але якщо Конституція України не обмежила сферу застосування російської мови, то, враховуючи, що будь-який закон має відповідати Конституції України, не можна інакше витлумачити сферу використання російської мови, як у всіх сферах суспільного життя на всій території України. Тому ті народні депутати, які висловлюють протести проти виступаючих російською мовою з трибуни Верховної Ради України, грубо порушують Конституцію України, яка, як і належить, виявилася мудрішою вузькогрупових бажань і намірів окремих політичних партій. До речі, Конституція України у ст. 10 проголосила, що держава сприяє вивченню мов міжнародного спілкування, а російська мова, як відомо, є однією з п'яти робочих мов ООН. Таким чином, за бажанням громадян України відповідно до Конституції України російська мова може використовуватися у всіх державних установах, без обмежень, включаючи парламент України.
Виходячи з викладеного для визначення статусу російської мови не треба ніякого додаткового законодавства – все визначено в ст. 10 Конституції України згідно з якою російська мова є другою легальною офіційною мовою у всіх сферах суспільного життя на всій території України.
Думаю, що надання регіонам права визначення регіональну мову буде дискримінацією для громадян України.
Не можна допустити, щоб росіянин на сході і півдні України використовував російську, а в Києві чи Львові не мав на це права. Згідно статті 24 Конституції України за мовними чи іншими ознаками не може бути привілеїв чи обмежень у громадян України. Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
То виконуйте Конституцію панове і не лукавте, не забирайте у народу право вільно використовувати російську мову поряд з державною українською А ви довели справу до війни. Ганьба політичній еліті України.
В. Сіренко
доктор юридичних наук, професор,
член-кореспондент НАН України,
народний депутат третього і
четвертого скликання парламента, безпартійний
