Таранов Анатолій Павлович
Біографічна довідка
Видатний український правознавець-конституціоналіст, доктор юридичних наук (1966 р.), профессор (1968 р.), член-кореспондент Національної академії правових наук України (1996 р.), Заслужений діяч науки і техніки України (1972 р.), лауреат Державної премії УРСР (1981 р.).
Народився у м. Орську, Оренбурзької губернії 12 (25) листопада 1912 р. у робітничій сім?ї. Після смерті матері у 1920 р. опинився у дитячому будинку м. Харкова. Закінчив спочатку семирічну школу (1977 р.), а потім школу фабрично-заводського навчання при Харківському електромеханічному заводі (1930 р.).
Після цього був направлений на роботу техніком-контролером до Трудової комуни НКВС УРСР у м. Прилуки, яку очолював відомий педагог А. Макаренко. Працюючи тут, одночасно заочно закінчив індустріальний технікум, а у 1934 р. поступив до Харківського юридичного інституту. Завершивши курс навчання, отримав диплом з відзнакою і, був залишений в аспірантурі при цьому ж Інституті (1938 р.). Навчання в аспірантурі було перерване Великою Вітчизняною війною.
В 1941-1944 рр. працював в органах юстиції: членом Алтайського крайового суду; членом Харківського обласного суду, який в той час знаходиться у м. Купянську; ревізором управління навчальних закладів НКЮ СРСР (1943 р.); директором судово-прокурорських курсів УРСР у м. Саратові (1944 р.).
З 1944 по 1947 рік – начальник відділу навчальних закладів Мінюсту УРСР. Був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр».
Післявоєнний життєвий і творчий шлях А.П. Таранов пов'язав з Києвом. З 1947 по 1952 р. працював старшим викладачем Київського державного університету ім..Т.Г.Шевченка. У 1952 р. його було обрано старшим науковим співробітником Сектору держави і права АН УРСР, а у 1966 завідувачем відділом проблем державного і господарського управління. З 1969 по 1976 р. – заступник директора з наукової роботи Інституту держави і права АН УРСР, а з 1976 р. – провідний науковий співробітник-консультант Інституту. Помер 28 травня 1999 р. у Києві.
А.П. Таранов був талановитим вченим, лідером науки конституційного права в республіці. Але він не замикався тільки на конституційній тематиці. У полі його зору були також проблеми теорії держави і права, державного управління, політичної організації суспільства та ін..
Перу вченого належить близько 200 наукових праць. До головних з них належить: «основні принципи Конституції Української РСР» (1962 р.); «Конституція загальнонародної держави» (1980 р.); «Історія держави і права Української РСР» (1976 р., у співавторстві); «Політична організація розвинутого соціалістичного суспільства» (1976 р., у співавторстві); «Політична організація розвинутого соціалістичного суспільства» (1976 р., у співавторстві); «Конституція УРСР: реалізація принципів і норм» (1981 р., у співавторстві); «Конституційні права і обов’язки радянських громадян» (1985 р.).
А.П. Таранов брав активну участь у підготовці проектів Конституції УРСР 1978 р. та Конституції України 1996 р. Він підтримував тісні зв'язки з державними і правоохоронними органами,обирався депутатом міської Ради депутатів трудящих м. Києва.
А.П. Таранов виявив себе здібним організатором юридичної науки, вніс істотний вклад у перетворення в 1969 р. Сектору держави і права у відповідний академічний інститут. Він очолював творчі колективи вчених з дослідження актуальних проблем державно-правового будівництва, виступав відповідальним редактором численних колективних наукових праць.
А.П. Таранов володів глибокою логікою мислення і високою лекторською та ораторською майстерністю. Його виступи на наукових конференціях, в аспірантських, студентських та інших аудиторіях завжди викликали жвавий інтерес.
Вчений багато зробив і для підготовки наукових юридичних кадрів вищої кваліфікації. Під його керівництвом було захищено 14 докторських і кандидатських дисертацій, в тому числі й теперішнім директором Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України Ю.С. Шемшученком.
Як багатогранні особистість, А.П. Таранов залишив помітний творчий слід після себе. Він також був непересічною і високопорядною людиною, інтелектуалом у повному розумінні цього слова, турботливим сім'янином. За це Анатолію Павловичу глибока шана і у його 100-літній ювілей, і вовіки-віків.
